Психологічна служба

Коцюбинська Людмила Іванівна

Басараб Оксана Володимирівна

Метою діяльності психологічної служби є сприяння створенню умов для соціального та інтелектуального розвитку здобувачів освіти, охорони психічного здоров’я, надання психологічної та соціально-педагогічної підтримки всім учасникам освітнього процесу відповідно до цілей та завдань системи освіти.

Практичний психолог здійснює:

  • психологічне забезпечення освітнього процесу;
  • психологічний супровід психічного, розумового, соціального і фізичного розвитку здобувачів освіти;
  • психологічну діагностику та аналіз динаміки психічного, розумового і соціального розвитку здобувачів освіти;
  • психологічний супровід адаптації до умов освітнього процесу;
  • реалізацію розвивальних, профілактичних, просвітницьких, корекційних програм з урахуванням індивідуальних,гендерних, вікових особливостей здобувачів освіти;
  • консультативну допомогу всім учасникам освітнього процесу з питань навчання, виховання здобувачів освіти, особистісного та професійного розвитку тощо;
  • роботу з постраждалими від насильства дітьми тощо.

 Основним завданням соціального педагога є: здійснення контролю за умовами життя та виховання дітей-сиріт та дітей, які позбавлені батьківського піклування, а також захисту прав та інтересів дітей, які потребують допомоги держави.

Соціальний педагог організовує:

  1. Співбесіди, тренінги з викладачами.
  2. Бесіди на профілактичну тематику з учнями.
  3. Групові заняття з учнями та дорослими.

Бере участь :

  1. У підготовці проведення виховних годин для учнів.
  2. У педагогічних радах, батьківських зборах.
  3. У консультаціях для учнів.
  4. У роботі з комісії з питань соціально-правового захисту дітей.
  5. У розв’язанні конфліктних ситуацій.  
  6. Соціальний педагог у школі виступає як порадник – інформує сім’ю про важливість взаємодій батьків і дітей, як консультант – консультує з різних питань  щодо взаємодії учнів і вчителів , як захисник – захищає права дитини.

Початок навчання дитини в 1-му класі – складний і відповідальний етап у її житті: відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності – це й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки. Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став школярем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною.

Багато батьків, готуючи дитину до школи, акцентують увагу на інтелектуальному розвитку (читати, рахувати, писати). Але цього, нажаль, недостатньо для того, щоб дитина була успішною в школі. Оскільки, крім інтелектуальної складової, готовність до школи містить ще й інші складові, а саме: фізіологічну та психологічну. В свою чергу психологічна поділяється на мотиваційну, емоційно-вольову та комунікативну.

Всі ці складові тісно взаємопов’язані. І недоліки у формуванні будь-якої з них так чи інакше відбиваються на успішності навчання.

 

Інтелектуальна готовність повязана із відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини, тобто тих процесів, завдяки яким дитина пізнає навколишній світ: мислення, увага, пам’ять, сприймання, уява, мовлення.

На момент початку навчання у школі дитина має володіти певним запасом знань про навколишній світ, про себе, про природу, про інших людей, про стосунки між людьми. Дитина має вміти аналізувати, встановлювати з’вязки, порівнювати, узагальнювати, визначати головні і другорядні ознаки предметів та явищ.

                                                                

Фізіологічна готовність означає достатній рівень дозрівання організму дитини, стан її здоровя.

      Мабуть, знайти малюка-шестирічку, який був би фізіологічно готовий до школи, досить складно. Спробуйте провести такий простий тест, що дозволяє визначити, чи досягло маля фізіологічної зрілості: потрібно перекласти зап’ястя руки через голову та спробувати дістати пальцями вуха. У дорослих це не викликає труднощів. І в дітей-семирічок — теж. А от серед шестирічок є небагато дітлахів, які здатні дістати пальцями вушка.

        Вважається також, що до моменту початку навчання в дитини по­винні змінитися мінімум два молочних зуби. А ще краще, якщо до мо­менту приходу до школи зміна зубів буде відбуватися повним ходом.

        Якщо в дитини є будь-які логопедичні проблеми, то це теж свід­чить про низький рівень фізіологічної готовності.

        Якщо малюк часто хворіє, у нього знижений імунітет, є які-небудь хронічні захворювання, — це ще одне протипоказання щодо того, щоб віддавати його рано до школи.

Достатній розвиток м’язів руки, вміння виконувати пальчиками дрібні дії буде запорукою того, що дитина легко навчиться писати. Щоб розвинути дрібні м’язи руки, надавайте малюку можливість ліпити, малювати, розфарбовувати розмальовки; вирізати чи виривати пальчиками обведені фігурки, закручувати гайки у дитячому конструкторі, збирати візерунків з дрібної мозаїки, вишивати, зав’язувати вузликів, застібати дрібні гудзики.

           Мотиваційна готовність сформована, якщо у дитини є бажання ходити до школи, є прагнення здобувати знання, дізнаватись нове, цікаве, виконувати нову соціальну роль – роль школяра. І тут багато що залежить від Вас, шановні батьки. Ні в якому разі не потрібно говорити першокласникові фрази типу “закінчилося дитинство, почалося доросле життя” або “не будеш слухати вчительку, вона тебе покарає”,«Ось підеш у школу – там тобі покажуть!».У жодному випадку не варто залякувати дитину труднощами, які можуть виникнути у процесі навчання. Так любов до школи в нього точно не виховати.

Формуйте позитивний образ школи.  Налаштовуйте малюка на школу позитивно: «У школі буде цікаво, радісно, ти дізнаєшся багато нового і корисного». Розповідайте дитині більше хороших забавних історій з вашого шкільного життя, наприклад, про те, як ви знайшли свого першого шкільного друга. Також можна показати першокласникові батьківські шкільні фотографії.

               Емоційно-вольова. Ця складова включає достатній розвиток волі, послаблення імпульсивних реакцій, вміння керувати своїми емоціями. Емоційно-вольова готовність вважається сформованою, якщо дитина вміє ставити мету, докладати зусилля для реалізації мети, долати перешкоди, виконувати не цікаву, але корисну роботу.

              Тут допоможуть вашій дитині різні ігри за правилами від настільних до рухових. Від батьків також залежить розвиток самостійності, відповідальності, охайності. Всі ці якості допоможуть легше увійти в учбову діяльність. Тому все що не складно робити вдома, дитина повинна робити сама: заправляти ліжко, прибирати іграшки. Виконуючи домашні обов’язки дитина розвиває свою вольову сферу, довільність дій, починає свідомо контролювати себе.

Комунікативна передбачає вміння спілкуватися та працювати в колективі. Це, перш за все, уважно слухати не перебиваючи дорослого, не втручатися в розмову дорослих, бути люб’язним з товаришами. Якщо дитина не вміє поважати інших, їй буде складніше встановити дружні стосунки з дітьми, увійти в шкільний колектив. Тут, в першу чергу, засобом виховання є особистістий приклад дорослих. Взагалі, дитина поводить себе з іншими дітьми  у школі так, як бачить це і чує вдома. Саме у родині дитина отримує перші зразки спілкування. Якщо вона вдома є свідком неповаги членів сім’ї один до одного, сварок, бійок, то дитина вважає таку поведінку нормальною і сама починає поводити себе так у школі.

            Ви маєте навчити дитину правильної поведінки, яка відповідає етичним нормам поводження у суспільстві.

               Всі ці складові шкільної готовності тісно взаємопов’язані, а недоліки кожної з її сторін, так чи інакше, позначаються на успішності навчання в школі.

 

Отже, успіхів вам і більше віри в себе та можливості своєї дитини!

 

 

 Діти 6-9 років (насправді діти будь-якого віку, але діти цієї категорії – особливо) мають потребу (окрім базових – безпеки, любові, розвитку):

 

·         У відчутті належності до сім`ї, класу, групи. На питання, які турбують дитину, важливо відповідати, ініціативу – підтримувати, успіхи і починання заохочувати.

·         У підтримці, бо коли не отримують схвалення або стикаються з поразкою, часто відступають. Всілякі схвалення підтримують самооцінку, стають платформою для подальшого зростання. Але важливо, щоб ми звертали увагу на реальні досягнення, робили акцент на тому, що дитина сама доклала зусиль та отримала задоволення від процесу – і саме тому результат вийшов чудовий. Важливо відчувати різницю між похвалою та підтримкою. Похвала – оціночна, у ній часто звучать слова “гарний/кращий”, а підтримка робить акцент на зусиллях дитини. Від похвали діти починають залежати – а підтримка додає їм упевненості та сил, вона важлива і приємна, але не викликає залежності.

·         У спокійному будуванні кордонів, чіткому визначенні правил, зупинці агресії, проясненні ситуації.

·         У безпеці – фізичній, емоційній.

·         У довірі. Якщо дитина раптом в особистому контакті ділиться приватною інформацією, важливо дякувати за довіру і зберігати етику довіри.

·         У контролі. Якщо завдання є, його потрібно перевірити. Якщо правило встановлено, за його виконанням треба стежити.

·         У неупередженості. Поганих дітей не буває – є діти, яким погано.

·         У грі, можливості грати. Це – можливість зберегти контакт з творчим потенціалом.

1. Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом.

2. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

3. Не підганяйте її, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, – провини дитини у цьому немає.

4. Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.

5. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: “Дивись, поводь себе гарно!”, “Щоб не було поганих оцінок!” тощо. У дитини попереду важка праця.

6. Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня).

7. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

8. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.

9. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.

10. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.

11. При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: “Якщо ти будеш добре вчитись, то …” Часом умови ставляться важкі – й тоді ви опиняєтеся у незручному становищі.

12. Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

13. У сім’ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об’єктивні показники стомлення, перевантаження.

15. Пам’ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити.

 

16. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день – і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати ж якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочувати її.

Психологи рекомендують

·         У період підготовки до тестування радикально змінювати режим дня не треба, тому що різка зміна звичного способу життя погано позначається на біологічних ритмах людини і вимагає тривалого періоду адаптації. Тому під час підготовки до тестування слід залишити свій режим дня тим самим, внести лише деякі мінімальні корективи.

·         Не рекомендується посилювати навчальне навантаження за рахунок сну. Спокійний тривалий сон знімає розумову втому, відновлює витрачені сили організму, а так само відіграє важливу роль у механізмах пам’яті людини. Тому скорочення сну може призвести до млявості, поганого психічного самопочуття, апатії, що просто неприпустимо! Якщо є можливість, бажано додати до основного сну вночі ще годину півтора денного сну(короткотермінового).

·         Наступним найважливішим чинником правильної підготовки до ЗНО є правильне харчування. Під час інтенсивної розумової роботи рекомендується чотирьох разове харчування. У раціоні має бути достатня кількість білків, вітамінів і рослинних жирів. Харчування має бути середньої калорійності. Дуже важлива наявність в їжі свіжих рослинних продуктів – овочів і фруктів. В якості основних джерел вітамінів можна використовувати житній хліб, яйця, печінку, а так само мед та волоські горіхи.

·         Нестача води в організмі різко знижує швидкість нервових процесів. Отже, перед іспитом або під час нього доцільно випити кілька ковтків води. Найкраще підходить мінеральна вода, бо вона містить іони калію або натрію, що беруть участь в електрохімічних реакціях. Можна пити просто чисту воду або зелений чай. Всі інші напої з цієї точки зору даремні або шкідливі.

·         Правильно організований побут так само є найважливішим чинником, так як від здатності організму переносити навантаження залежить багато чого. Категорично не рекомендується активно займатися чим-небудь вночі, приймати багато кофеїну. Ці речі краще виключити взагалі!

 

                                         ЗАДОВГО ДО ЗНО

·         Спочатку підготуй місце для занять. Забери зі столу усі зайві предмети, зручно розклади свої зошити, підручники, ручки тощо. Можна доповнити інтер’єр кімнати жовтим та фіолетовим кольорами, оскільки вони підвищують розумову активність. НЕ потрібно перефарбовувати стіни, а достатньо картини, занавіски, серветки, лампи, тощо. Також цікаво зауважити, що за твердженням вчених запах лимону у вашій кімнаті підвищує розумову працездатність на 20%.

·         Склади план своєї роботи. Перед тим визнач – Хто ти є? – сова чи жайворонок. Склади план занять на кожен день. Важливо чітко знати, що ти робиш і не говорити усім оточуючим: «Я займаюся чи готуюсь», а «Я вивчаю саме певний розділ, конкретний матеріал» Починай із найважчого, але посильного. Легше і приємніше залишай на після обіду. Чергуй заняття із відпочинком. Психологи встановили, що оптимальна тривалість заняття 30-40 хв. Максимум уваги досягається після 10-15 хв. від початку роботи. Тривалість перерви у першій половині дня не повинна перевищувати 5-10 хв. У другій половині дня тривалість кожної наступної перерви збільшуйте на 5 хв. Не забувай у час відпочинку робити зарядку, займатися спортом, робити короткі прогулянки, допомагати батькам, тобто повністю відволікатися від навчання на короткий час.

·         Встановіть для себе норму: наприклад, одна година або, наприклад, одна тема. Коли розібрано тему, то можна і перепочити.

·         Перед сном хоча б перегорніть пройдені матеріали, спробуйте, дивлячись на заголовок, пригадати загальний зміст питання (якщо не виходить – перегляньте розділ). Адже краще запам’ятовується інформація, отримана під час засипання чи під час пробудження (але не в день напередодні тестування!).

·         Тренуйся щоденно робити тести. Роби це із секундоміром. Не потрібно заучувати напам’ять певні тексти, вчися робити короткі записи, нотатки, регулярно їх переглядай.

·         Регулярно повторюйте матеріал, бажано через 10 хв., після того, як ви вивчали новий матеріал, а згодом через добу. Кожне наступне повторення повинно бути коротшим попереднього. Займайся само переконанням. При всій своїй простоті, це є дуже дієва зброя. Повторюй про себе: “Я знаю багато, я спокійний, я впевнений, я розумний і т.д. , я напишу добре тестування”.

·         Не слід готуватися разом з другом/подругою (якщо лише він (вона) не знає матеріал краще), бо така підготовка найчастіше перетворюється на тривалу балаканину і марну трату часу.

                        

                           За ДЕНЬ ПЕРЕД ЗДАЧЕЮ ЗНО

·         Багато хто вважає, що щоб повністю підготуватися до іспитів бракує одного дня. Народна мудрість говорить: «Не наївшись – не налижешся». Тому… Вже після обіду важливо припинити готуватися. Здійсніть прогулянку на свіжому повітрі, поговоріть по телефону, почитайте детектив, зайдіть у гості, прийміть душ, підготуйте одяг, документи, інші необхідні речі. Лягайте відпочивати до півночі.

·         Якщо не виспитесь за ніч, то очікуйте сумних наслідків!

·         Але не вдавайтеся до крайнощів. Якщо Ви обкладетесь підручниками, вимкнете телефон та забарикадуєтеся у своїй кімнаті, то ефективність від такої підготовки, навряд чи, буде високою.

 

У ДЕНЬ ЗНО

·         На початку тестування вам повідомлять необхідну інформацію (як заповнювати бланк, якими буквами писати, як вказати номер зошита і т.д.). Будь уважний! Від того, як ти уважно запам’ятаєш всі ці правила, залежить правильність твоїх відповідей!

·         Виправлення у бланку відповідей вкрай небажані. Якщо все-таки виправлення неминучі, то пам’ятай, що їх можна робити тільки в завданнях типу А, використовуючи резервні поля.

·         У процедурі заповнення бланків можливі деякі зміни, про які вас обов’язково проінформують.

·         Будь сконцентрованим. Не звертай уваги на поведінку оточуючих. Для тебе повинен існувати лише текст завдань і годинник.

·         Зосередься! Після виконання попередньої частини тестування (заповнення бланків), коли ти прояснив всі незрозумілі для себе моменти, постарайся зосередитися і оволодіти собою.

·         Спіши не поспішаючи! Жорсткі рамки часу не повинні впливати на якість твоїх відповідей. Перед тим, як вписати відповідь, перечитай питання двічі і переконайся, що ти правильно зрозумів, що від тебе вимагається.

·         Почни з легкого! Почни відповідати на ті питання, в знанні яких ти не сумніваєшся, не зупиняючись на тих, які можуть викликати довгі роздуми. Тоді ти будеш ти спокійний, голова почне працювати більш ясно і чітко, що ж саме в робочий ритм. Ти як би звільнишся від нервозності, і вся твоя енергія потім буде спрямована на більш важкі питання.

·         Пропускай! Треба навчитися пропускати важкі або незрозумілі завдання. Пам’ятайте: у тексті завжди знайдуться такі питання, з якими ти обов’язково справишся. Просто нерозумно недобрати балів тільки тому, що ти не дійшов до “своїх” завдань, а застрягли на тих, які викликають у тебе труднощі.

·         Читай завдання до кінця! Поспіх не повинен призводити до того, що ти намагаєшся зрозуміти умови завдання “з першого слова” і добудовувати кінцівку у власній уяві. Це вірний спосіб зробити прикрі помилки в найлегших питаннях.

·         Думай тільки про поточне завдання! Коли ти бачиш нове завдання, забудь все, що було в попередньому. Як правило, завдання в тестах не пов’язані один з одним, тому знання, які ви застосували в одному (уже вирішеному вами), як правило, не допомагають, а тільки заважають сконцентруватися й правильно вирішити інше завдання. Ця установка дає вам й інший безцінний психологічний ефект – забудьте про невдачу в минулому завданні (якщо воно виявилося не по зубах). Думай тільки про те, що кожне нове завдання – це шанс набрати бали.

·         Виключаю! Багато завдань можна швидше вирішити, якщо не шукати відразу правильний варіант відповіді, а послідовно виключати ті, які явно не підходять. Метод виключення дозволяє в підсумку сконцентрувати увагу всього на одному – двох варіантах, а не на всіх п’яти-семи (що набагато складніше

·         Вгадуй! Якщо ти не впевнений у виборі відповіді, але інтуїтивно можеш віддати перевагу якійсь відповіді іншим, то інтуїції варто довіряти! При цьому вибирай такий варіант, який, на твій погляд, має велику ймовірність. Чи не до вподоби тобі! Прагни виконати всі завдання, але пам’ятай, що на практиці це нереально. Зауважте, що тестові завдання розраховані на максимальний рівень труднощі, і кількість вирішених тобою завдань цілком може виявитися достатнім для гарної оцінки.

·         Заплануй два кола! Розрахований час так, щоб за дві третини всього відведеного часу пройтися по всіх легких завданнях (“перше коло”). Тоді ти встигнеш набрати максимум очок на тих завданнях, а потім спокійно повернутися і подумати над важкими, які тобі спочатку довелося пропустити (“друге коло”).

·         Завжди перевіряй себе. Навіть якщо відповідь легка і однозначна на перший погляд.

·         При отриманні результатів тестування ти маєш право ознайомитися з перевіреною роботою і, якщо не згоден з оцінкою, можеш подати апеляцію в

·         Є така чудова фраза: «Потрібно – і полюбив!». Потрібно писати захоплені відгуки про твори Гоголя – будь ласка! Потрібно описати ще когось як негативного персонажа – пишете те, про що Вас просять. А перед тестуванням потрібно закохатися в той предмет, який здаєш. Тож словесно змалюйте інтерес та захоплення від предмету і повірте у це.

·         У пункт ЗНО прийти без запізнення, а краще за 15-20 хвилин до початку тестування.

·         При собі тримайте перепустку, паспорт і декілька (запасних) ручок. Якщо на вулиці холодно, то вдягніться тепло, адже Ви сидітимете на тестуванні не одну годину. Зберігайте спокій та впевненість.

·         Не вживайте в день тестування заспокійливих засобів! Вони можуть загальмувати здатність мислити, зробити Вас сонливим і байдужим до того, що відбувається.

Якщо раптом «усе забули»

·         Погляньте на питання та поміркуйте, які асоціації воно викликає. Може, щось схоже Ви вчили по іншому предмету? Адже інформацію Ви дізнаєтеся не лише на уроці, а й по телебаченню, радіо, через Інтернет, у розмовах, у відповідях інших учнів, знаходите не лише в науковій, а і в художній літературі (наприклад, у тій, що стосується гуманітарних предметів). Невже за попередні (принаймні) 16 років Ви абсолютно нічого не дізналися, не читали, не чули? Головне – не панікуйте та зосередьтеся.

 

 

Не переймайтеся про кількість балів, які дитина отримає на тестуванні, і не критикуйте дитину після іспиту. Вселяйте думку, що кількість балів не є досконалим вимірюванням її можливостей.

·         Не підвищуйте тривожність дитини напередодні тестування – це може негативно позначитися на результаті тестування. Дитині завжди передається хвилювання батьків, і якщо дорослі у відповідальний момент можуть впоратися зі своїми емоціями, то дитина в силу вікових особливостей може емоційно “зірватися”.

·         Запевняйте дітей, хваліть їх за те, що вони роблять добре. Підвищуйте їхню впевненість у собі, тому що чим більше дитина боїться невдачі, тим більше ймовірності допущення помилок.

·         Спостерігайте за самопочуттям дитини, ніхто, крім Вас, не зможе вчасно помітити і запобігти погіршенню стану дитини, пов’язаного з перевтомою.

·         Контролюйте режим підготовки дитини, не допускайте перевантажень, поясніть дитині, що вона обов’язково повинна чергувати заняття з відпочинком.

·         Забезпечте зручне місце для занять, прослідкуйте, щоб ніхто з домашніх не заважав.

·         Зверніть увагу на харчування дитини: під час інтенсивного розумового напруження необхідна поживна і різноманітна їжа і збалансований комплекс вітамінів. Такі продукти, як риба, сир, горіхи, курага і т.д. стимулюють роботу головного мозку.

·         Допоможіть дітям розподілити теми підготовки по днях.

·         Ознайомте дитину з методикою підготовки до іспитів. Не має сенсу зазубрювати весь фактичний матеріал, достатньо переглянути ключові моменти і вловити зміст і логіку матеріалу. Дуже корисно робити короткі схематичні виписки і таблиці, впорядковуючи досліджуваний матеріал за планом. Якщо дитина не вміє, покажіть їй, як це робиться на практиці. Основні формули і визначення можна виписати на листочках і повісити над письмовим столом, над ліжком, в їдальні і т.д.

·         Підготуйте різні варіанти тестових завдань з предмету (зараз існує безліч різних збірників тестових завдань). Велике значення має тренування дитини саме з тестування, адже ця форма відрізняється від звичних йому письмових та усних іспитів.

·         Заздалегідь під час тренування за тестовими завданнями привчайте дитину орієнтуватися в часі і вміти його розподіляти. Тоді у дитини буде навичка уміння концентруватися впродовж усього тестування, що надасть їй спокою і зніме зайву тривожність.

·         Якщо дитина не носить годинник, обов’язково дайте йому годинник на тестування.

·         Напередодні іспиту забезпечте дитині повноцінний відпочинок, вона повинна відпочити і як слід виспатися.

·         Не критикуйте дитину за незадовільні результати оцінювання.


Успішне складання ЗНО – свято не тільки для дитини, але й для всієї родини, але не сприймайте відмінний результат як належний.
Незадовільний результат – це не трагедія, це досвід. Не кричіть, не махайте руками, не обзивайте дитину  «нездара».
Спокійно обговоріть про те, що трапилося.
Наші діти не просто складають іспити із навчальних предметів, вони вчаться долати труднощі. Ця форма перевірки знань є випробуванням характеру, сили волі, уміння потрібної миті проявити себе, показати свої досягнення в певній галузі, не розгубитися, упоратися із хвилюванням. Цього неодмінно треба вчити та вчитися. Вірте в свою дитину, її здібності, знання. Дайте їй відчути, що ви її любите, розумієте і підтримаєте у будь-яких ситуаціях.